зискати
ЗИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал.
1. Відшукати, знайти.
– Недаром у пісні співається: Нема в світі правди, Правди не зискати... (І. Пільгук).
2. Одержати зиск від чого-небудь.
Інший на місці Германа затер би в долоні з радості, що удалось так гарно зискати (І. Франко);
Він би з тої платні не багато зискав, якби не взявся на спосіб затаювати з тих речей дещо для себе (Л. Мартович);
– Ах, якби ми так могли, може, більше можна б було зискати... (О. Лисяк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зискати — Зиска́ти; ззискати. 1. (на чому?). Виграти, мати добрі наслідки (у чому?). Я гадаю, що моя справа дуже богато на тім зискала, бо сей наш радник консисториї піднімає ся боронити справи (Б., 1895, 7, 2); Небавом стояв богослов у міскім убраню. Українська літературна мова на Буковині
- зискати — зиска́ти 1. отримати вигоду (ст) 2. опинитися у сприятливій ситуації, здобути більше (ст) ◊ зиска́ти на ча́сі = час Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зискати — Виграти справу у суді Словник застарілих та маловживаних слів
- зискати — Зиска́ти, -щу, -щеш гл. Пріобрѣсть; заработать, добыть; выиграть, получить прибыль. На голому, як на святому — нічого не зищеш. Ном. № 1479. Словник української мови Грінченка