керма

Ке́рма. Керівництво. Генеральна дебата пливе вже третій день зовсім спокійнійшою струєю, як се бувало давнійшими роками. Причини прояву того не належить, однако ж, шукати в обставині, що державна керма перейшла в руки провізоричного урядничого кабінету (Б., 1895, 60, 1); На Буковині звільна приходять до офіцияльної керми і наші щирі та трудящі люди, тому є надія, що они поведуть се дію, як слід (Б., 1907, 36, 1); Волохи, навпаки, заохочені усьпіхами румуньского королівства в балканьскій кампанії, гордо підняли голову вгору і лагодили ся перебрати керму в краю в свої руки (Звідомл., 1914, 59); А політикам, що стоять при кермі, кажемо, що кожде ремесло витворює не лише роботу, але також безробітє, а ми зі своєї сторони жадаємо, щоби ті, що мають зиск з безробітя, також зарадили лиху, що з него виросло (Товариш, 1908, 176); Прокурор був того погляду, що і всі бувші функціонарі, які вже перед роками відійшли від керми в Селянській Касі, мають відповідати за положення в останніх часах (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 168)

// порівн. укр. діал. кєрма — кермо на дарабі (ГГкс, 93); керма, заст. -кермо, стерно (СУМ, IV, 142; ілюстр. контексти з творів І. Франка, Г. Хоткевича).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керма — I -и, ж., заст. 1》 Кермо, стерно. 2》 перен. Керівництво (у 1 знач.). II -и, ж., фіз. Кінетична енергія усіх заряджених частинок, звільнена в речовині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. керма — КЕ́РМА, и, ж., заст. 1. Кермо, стерно. Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (І. Франко); До .. човнів приладжують керми і всяку снасть з давнїйших [давнішних] човнів і так ладять їх в дорогу (М. Словник української мови у 20 томах
  3. керма — Ке́рма, -ми, -мі; ке́рми, керм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. керма — КЕ́РМА, и, ж., заст. 1. Кермо, стерно. Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (Фр., IV, 1950, 387); Все треба було зрозуміти й зробити в одну хвилю, поки дараба не пролетить нас, бо інакше керма пішла би на воду (Хотк., II, 1966, 396). Словник української мови в 11 томах
  5. керма — Ке́рма, -ми ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Желех. Руль у плотовъ; состоитъ изъ дошки (лопасть) и друґара (рукоятка), который вращается на сворені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць. Шух. І. 181. Словник української мови Грінченка