кореспондувати
Кореспондува́ти. Листуватися. Цікава ще записка з того року: “Ухвалено, щоб товариство маніфестувало ся яко руске і кореспондувало виключно в рускім язиці. Внесенє перейшло більшостию голосів” (9. ХІІ. 1894) (Сімович, 1908, 515); Зібрані згодили ся на внесенє о. Копачука вести урядоване парохіяльне врускіймові і правописи фонетичній (бо волоскі сьвященники, всі без виїмки, кореспондують з консисторією лиш по- волоски) і вписати наше товариство в члени “Народного Дому" і “Рускої Бесіди“ (Звідомл, 1914, 18); [Ґеорґ Адам] займався в той час малими слов’янськими літературами. Ми ще і після з собою кореспондували, він був навіть в мене в Чернівцях. Цікаво було б розвідатися, чи він ще жиє (Коб., Слова..., 293)
// пол. korespondować — листуватися; нім. korrespondieren — листуватися (з ким?).
Значення в інших словниках
- кореспондувати — кореспондува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- кореспондувати — -ую, -уєш, недок., з ким, 1》 заст. Листуватися з ким-небудь. 2》 Відповідати чомусь, співвідноситися з чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кореспондувати — Листуватися, вилистовуватися, вилистуватися, злистовуватися, злистуватися, налистовуватися, налистуватися, полистуватися, див. переписуватися Словник чужослів Павло Штепа
- кореспондувати — КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. з ким і без дод., заст. Листуватися. – Ви, пані, кореспондуєте з ним. – Помиляєтеся, пане. Я одержала від нього пару листів, се правда, але на жадний не дала йому відповіді (І. Словник української мови у 20 томах
- кореспондувати — Кореспондува́ти, -ду́ю, -ду́єш з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кореспондувати — КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, заст. Листуватися з ким-небудь. Ті і подібні їм великі представники російської науки та російської культурної праці кореспондують із нами (Фр., XVI, 1955, 354); Знов кореспондую з земляками в справі відшукування посади (Сам., II, 1958, 466). Словник української мови в 11 томах