1. Словник української мови в 11 томах

кореспондувати

КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, заст. Листуватися з ким-небудь.

Ті і подібні їм великі представники російської науки та російської культурної праці кореспондують із нами (Фр., XVI, 1955, 354);

Знов кореспондую з земляками в справі відшукування посади (Сам., II, 1958, 466).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кореспондувати — кореспондува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кореспондувати — Кореспондува́ти. Листуватися. Цікава ще записка з того року: “Ухвалено, щоб товариство маніфестувало ся яко руске і кореспондувало виключно в рускім язиці. Внесенє перейшло більшостию голосів” (9. ХІІ. Українська літературна мова на Буковині
  3. кореспондувати — -ую, -уєш, недок., з ким, 1》 заст. Листуватися з ким-небудь. 2》 Відповідати чомусь, співвідноситися з чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кореспондувати — Листуватися, вилистовуватися, вилистуватися, злистовуватися, злистуватися, налистовуватися, налистуватися, полистуватися, див. переписуватися Словник чужослів Павло Штепа
  5. кореспондувати — КОРЕСПОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. з ким і без дод., заст. Листуватися. – Ви, пані, кореспондуєте з ним. – Помиляєтеся, пане. Я одержала від нього пару листів, се правда, але на жадний не дала йому відповіді (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кореспондувати — Кореспондува́ти, -ду́ю, -ду́єш з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)