1. Українська літературна мова на Буковині

лік

Лік. Ліки. Найважнійшим ліком на сю народну хоробу є, безперечно, совістна і уміла публіцистична праця (Б., 1895, 7, 3);

/ помічний засіб, засіб зарадити (чомусь). Вона душею — артистка, хоч її твори не здобудуть собі, може, європейської слави. На те нема ліку. Ні чоловік, ні діти не вилічать її з тогт (Коб., Valse melancolique, 111);

● На лік нема (не мати, не знайти) — нема анітрохи, зовсім нема. Провінция глуха. Книгарні, крім єгипетських сонників, видань Білоуса, Руської Кухарки, на лік руської книжки не мають (В. Сімович, Б., 1907, 151, 3); З Лашківки пишуть нам: “Мабуть, на цілій Буковині нема другого такого дива, як у нас. Іменно печатка парохіяльного уряду законсервувала ще доси на собі волоску мову, хоть Лашківка — се чисто руска громада, де Волоха і на лік не знайшов би, а часи, коли все було волоске, вже давно минули. Хиба лише ще отся печатка нагадує їх нам. Час вже дати сю старинність до волоского музею, а постарати руску печатку ” (Б., 1909, 80, 1)

// порівн. пол. lek — лік, ліки.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лік — лік 1 іменник чоловічого роду лічба лік 2 іменник чоловічого роду ліки рідко Орфографічний словник української мови
  2. лік — 1. лічба, рахуба, рахунок; число, кількість; (дія) обрахунок, підрахунок, лічення; 2. (від хвороби) див. ЛІКИ. Словник синонімів Караванського
  3. лік — I -у, ч. 1》 Те саме, що лічіння; лічба. Вести лік чомусь. Без ліку — про велику кількість кого-, чого-небудь; дуже багато. 2》 Результат, наслідок підрахунків. II -у, ч., рідко. Те саме, що ліки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лік — 1. див. лице 2. це лічба і див. лікарство Словник чужослів Павло Штепа
  5. лік — ЛІК¹, у, ч. 1. Те саме, що лічі́ння; лічба. Ступай сіромо – геть за обрій, за частоколи тайгові, останній лік іде недобрий і тлумить душі, ледь живі (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лік — Бог лічить, а лікар надгороду бере. Вірування народу, що Бог лічить хорого, а лікар лише бере надгороду, бо жаден лікар не ручить, що вилічить. Вилічився на один бік. Не вилічився зовсім, а противно умер. Від стогнання хорому не легше, а від ліків. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. лік — без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Фразеологічний словник української мови
  8. лік — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г. Словник синонімів української мови
  9. лік — Лік, -ку; лі́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лік — ЛІК¹, у, ч. 1. Те саме, що лічі́ння; лічба. Збилися куми з ліку, коли несли найменшого хрестити, нарекли наздогад Степаном (Гончар, Таврія, 1952, 14); Я не літописом холодним Холодний лік веду вікам. Словник української мови в 11 томах
  11. лік — Лік, -ку м. 1) Счетъ, число. А людей, людей! без ліку. МВ. 22. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. без ліку-міри. Безчисленное множество. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі. Федьк. ліком остатись. Словник української мови Грінченка