лік
ЛІК¹, у, ч.
1. Те саме, що лічі́ння; лічба.
Збилися куми з ліку, коли несли найменшого хрестити, нарекли наздогад Степаном (Гончар, Таврія, 1952, 14);
Я не літописом холодним Холодний лік веду вікам. Низький уклін серцям народним І робітничим шлю рукам (Рильський, 300 літ, 1954, 26).
◊ Без лі́ку — про велику кількість кого-, чого-небудь; дуже багато.
А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Вовчок, І, 1955, 14);
Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (Довж., III, 1960, 41);
Вести́ лік чому — рахувати що-небудь.
Тільки серце і годинник ведуть невмолимо свій одноманітний лік секундам (Кучер, Трудна любов, 1960, 385);
Втрача́ти (втра́тити, губи́ти, загуби́ти, згуби́ти, забува́ти, забу́ти і т. ін.) лік чому — збиватися в підрахунках.
Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (Руд., Остання шабля, 1959, 498);
Сьогодні дням і числам Я загубила лік (Л. Укр., І, 1951, 36);
Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю (Шевч., II, 1953, 210);
Не зна́ти лі́ку чому: а) не вміти рахувати.
Приніс чоловік гроші, двадцять п’ять рублів. Я й не хотіла брати, бо я ліку бумажкам не знаю (Барв., Опов.., 1902, 267);
б) мати дуже багато чого-небудь.
Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (Укр.. присл.., 1955, 4).
2. Результат, наслідок підрахунків.
Там горлиця туркоче віддалік, Літам зозуля підбиває лік (Дор., Літа.., 1957, 26).
ЛІК², у, ч., рідко. Те саме, що лі́ки.
Я зладжу лік, щоб болю вам влекшив [полегшив] (Фр., XIII, 1954, 57);
[Лікар:] Спокійне, впорядковане життя — найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Л. Укр., II, 1951, 49);
Ох, мені тим ліком [виплакати печалі] погоїтись трудно: Сліз мені немає, а в душі так нудно (Крим., Вибр., 1965, 113).
Значення в інших словниках
- лік — лік 1 іменник чоловічого роду лічба лік 2 іменник чоловічого роду ліки рідко Орфографічний словник української мови
- лік — Лік. Ліки. Найважнійшим ліком на сю народну хоробу є, безперечно, совістна і уміла публіцистична праця (Б., 1895, 7, 3); / помічний засіб, засіб зарадити (чомусь). Вона душею — артистка, хоч її твори не здобудуть собі, може, європейської слави. Українська літературна мова на Буковині
- лік — 1. лічба, рахуба, рахунок; число, кількість; (дія) обрахунок, підрахунок, лічення; 2. (від хвороби) див. ЛІКИ. Словник синонімів Караванського
- лік — I -у, ч. 1》 Те саме, що лічіння; лічба. Вести лік чомусь. Без ліку — про велику кількість кого-, чого-небудь; дуже багато. 2》 Результат, наслідок підрахунків. II -у, ч., рідко. Те саме, що ліки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лік — 1. див. лице 2. це лічба і див. лікарство Словник чужослів Павло Штепа
- лік — ЛІК¹, у, ч. 1. Те саме, що лічі́ння; лічба. Ступай сіромо – геть за обрій, за частоколи тайгові, останній лік іде недобрий і тлумить душі, ледь живі (В. Словник української мови у 20 томах
- лік — Бог лічить, а лікар надгороду бере. Вірування народу, що Бог лічить хорого, а лікар лише бере надгороду, бо жаден лікар не ручить, що вилічить. Вилічився на один бік. Не вилічився зовсім, а противно умер. Від стогнання хорому не легше, а від ліків. Приповідки або українсько-народня філософія
- лік — без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Фразеологічний словник української мови
- лік — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г. Словник синонімів української мови
- лік — Лік, -ку; лі́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лік — Лік, -ку м. 1) Счетъ, число. А людей, людей! без ліку. МВ. 22. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. без ліку-міри. Безчисленное множество. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі. Федьк. ліком остатись. Словник української мови Грінченка