1. Українська літературна мова на Буковині

мерва

Ме́рва. Зужита солома, яка використовується для підстилання худобі та інших господарських потреб. На зиму даємо понад шпарахами грубу верству мерви, щоби мороз їх не пошкодив (Товариш, 1908, 261)

// пол. mierzwa — 1) гній, добриво, 2) стара, зужита солома, підстилка, mierwić — удобрювати (землю); укр. діал. мерва — 1) зужита, м’ята, терта солома, підстилка, 2) гній, мервити — м’яти, терти, бгати, перетолочувати, угноювати, мервитися — 1) гнити, пріти, втрачати кормові якості (ЕСУМ, 3, 438), 2) перен. марно витрачатися, переколочуватися (день змервився — день (час) витрачено марно).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мерва — Ме́рва: — м'ята, терта солома [4;52;XII] — перетерта солома [14] — перетерта, прогнила солома [22] — терта солома [III,IV] — тут: угноєння [44-2] — Мерва — це не «терта солома» (533), бо така в галицьких говірках і на Бойківщині називається трина, а зім’ята, пом’ята солома. [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. мерва — ме́рва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. мерва — див. болото; залишок Словник синонімів Вусика
  4. мерва — -и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мерва — И, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. І мерва дум, ночима перетерта, нестерпно ліловіла, ніби кнастер. (ЗД:98); Оступить туга ненажерна — і спробуй дати одкоша, як нерви труться геть на мерву і ходить ходором душ. (ЧТ:103). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. мерва — МЕ́РВА, и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. Лукина .. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (І. Нечуй-Левицький); Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч... Словник української мови у 20 томах
  7. мерва — МЕ́РВА, и, ж., діал. М’ята, терта або зопріла солома. Лукина.. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (Н.-Лев., III, 1956, 358); Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч... Словник української мови в 11 томах
  8. мерва — Мерва, -ви ж. 1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659. 2) Дрянь, негодное. 3) мн. = морва. Словник української мови Грінченка