1. Словник поетичної мови Василя Стуса

мерва

ме́рва

И, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома.

І мерва дум, ночима перетерта,

нестерпно ліловіла, ніби кнастер. (ЗД:98);

Оступить туга ненажерна —

і спробуй дати одкоша,

як нерви труться геть на мерву

і ходить ходором душ. (ЧТ:103).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мерва — Ме́рва: — м'ята, терта солома [4;52;XII] — перетерта солома [14] — перетерта, прогнила солома [22] — терта солома [III,IV] — тут: угноєння [44-2] — Мерва — це не «терта солома» (533), бо така в галицьких говірках і на Бойківщині називається трина, а зім’ята, пом’ята солома. [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. мерва — ме́рва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. мерва — Ме́рва. Зужита солома, яка використовується для підстилання худобі та інших господарських потреб. На зиму даємо понад шпарахами грубу верству мерви, щоби мороз їх не пошкодив (Товариш, 1908, 261) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  4. мерва — див. болото; залишок Словник синонімів Вусика
  5. мерва — -и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мерва — МЕ́РВА, и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. Лукина .. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (І. Нечуй-Левицький); Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч... Словник української мови у 20 томах
  7. мерва — МЕ́РВА, и, ж., діал. М’ята, терта або зопріла солома. Лукина.. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (Н.-Лев., III, 1956, 358); Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч... Словник української мови в 11 томах
  8. мерва — Мерва, -ви ж. 1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659. 2) Дрянь, негодное. 3) мн. = морва. Словник української мови Грінченка