1. Українська літературна мова на Буковині

минати

Мина́ти. Проходити повз когось, щось. Тут попри Гірченка минув Грінка з панночкою (Галіп, 95); Самсонюк прудко пішов далі, а минаючи попри дім, неприязно глянув вгору, де блищали ся високі вікна бель-етажа (Галіп, 52)

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. минати — (при русі залишати щось збоку) поминати, лишати за собою, (про часові поняття) проходити, спливати// мчати (летіти) стрілою. Словник синонімів Полюги
  2. минати — мина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. минати — (в русі) проминати, поминати, обминати, обходити стороною, випереджати; (лишати без уваги) пропускати; (- час) минатися, збігати, спливати, упливати, линути, летіти, пролітати; (- період часу) закінчуватися, кінчатися <н. минає ніч>; (- літа) сповнятися; док. МИНУТИ. Словник синонімів Караванського
  4. минати — див. зникати; уникати Словник синонімів Вусика
  5. минати — -аю, -аєш, недок., минути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь; поминати, проминати. || тільки 3 ос., перех. Пролягати, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. минати — МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Пересуваючись уперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей!... Словник української мови у 20 томах
  7. минати — Дві смерти не може бути, а одної ніяк не минути. Ризикуючи життям в небезпечнім ділі. Є — то минеться, а нема — то обійдеться. Коли є, то зужиємо, а як нема, то обійдемося. Минулися ті роки, коли розпиралися боки. Минули ті часи, коли гойно жили. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. минати — не мину́ти рук чиїх, кого. 1. Бути схопленим ким-небудь, не уникнути когось, попастися комусь. Він (Роман) зовсім не сподівався, що Левантина буде така вперта .. Але хай не брикає! Його рук не мине (Б. Грінченко); — Ми вже розшукуємо його .. Фразеологічний словник української мови
  9. минати — БІ́ГТИ (про час, події — швидко, непомітно минати), ПРОБІГА́ТИ, ПЕРЕБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, ПРОНО́СИТИСЯ, МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., ЛЕТІ́ТИ підсил., ПРОЛІТА́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  10. минати — Мина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. минати — МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей!... Словник української мови в 11 томах
  12. минати — Мина́ти, -на́ю, -єш сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає!... Словник української мови Грінченка