минатися

Мина́тися. Розминатися, бути не відповідним до чогось. Такі психічні об'яви товпи застановили в свій час і провідників нашої народовскої партиї, коли они прийшли на справедливу думку, що віча минають ся зі своєю цілею, що віча суть пустою демонстрацією навіть тоді, коли скликує ся людий, щоби їх чогось научити (О. Маковей, Б., 1895, 46, 1)

// пол. minąć się — розминутися, розійтися, не досягти бажаного, бути у невідповідності з чимось, поза чимось.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

минатися — мина́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
минатися — (- час) МИНАТИ; (- період часу) кінчатися, закінчуватися; (- гроші, харчі) витрачатися; Р. помирати. Словник синонімів Караванського
минатися — -ається, недок., минутися, -неться, док. 1》 Те саме, що минати 3). || безос. 2》 перен., кому і без додатка. Не зачіпати кого-небудь (перев. про тяжкі випробування); проходити безслідно для кого-небудь. || безос. 3》 тільки недок. Те саме, що минати 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
минатися — МИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., МИНУ́ТИСЯ, не́ться, док. 1. Те саме, що мина́ти 3. Час іде, минається (Марко Вовчок); Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис); Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя... Словник української мови у 20 томах
минатися — МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́ (ПЛИСТИ́), ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше)... Словник синонімів української мови
минатися — МИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., МИНУ́ТИСЯ, не́ться, док. 1. Те саме, що мина́ти 3. Час іде, минається (Вовчок, І, 1955, 206); Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис, 1864, № 681); Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя... Словник української мови в 11 томах