минатися

МИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., МИНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Те саме, що мина́ти 3.

Час іде, минається (Марко Вовчок);

Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис);

Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя, що не побачить вона села рідного, лук квітчастих, гаїв зелених (Б. Грінченко);

Минулася буря – і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (М. Рильський);

Любощі минаються, мов ранній туманець, злидні, як увійдуть до хати, то й сидять до похоронного дзвону (М. Стельмах);

// безос.

Що то молодії літа! Було се колись і з нами! Ех! та минулося! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Люди притихли в звичній німій напрузі. Чи, може, минеться без бою? (О. Гончар).

2. перен., кому і без дод. Не зачіпати кого-небудь (переважно про тяжкі випробування); проходити безслідно для кого-небудь.

Так миналися ті уїдливі жарти, аж поки Чіпка під товариську гульню не подарував Грицькові ста рублів грошей – на хрещеника (Панас Мирний);

В картині О. Бубнова “Тарас Бульба”, наче в дзеркалі, видно, як не минається даром навіть талановитим художникам нехтування яскравою типізацією (О. Довженко);

Що у людях ведеться, то й нам не минеться (Номис);

В очі діда Дуная затікає сум, а в грудях підмерзають останні клапті надій, що все якось минеться (М. Стельмах);

// безос.

Коли розходився Степан, то тоді вже й Богові не миналося (Дніпрова Чайка);

Знаю, що так не минеться – буде [Мотря] гарикати під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (С. Васильченко);

Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Ю. Шовкопляс).

3. тільки недок. Те саме, що мина́ти 4.

Ось минається Петрівка і Купало настає (Я. Щоголів);

На сонячному годиннику вмирає май... Минаються черемхи запашні й конвалії білі... (Уляна Кравченко);

Літо веселе, співоче минається (М. Рильський).

4. діал. Зустрічатися на дорозі і залишатися позаду.

Ліси миналися, села .. оберталися, і міста мертві ліниво проходили (В. Стефаник);

Поляна минулася, почався знов ліс (І. Франко).

5. діал. Витрачатися (у 3 знач.).

Пиятика така, що всі ті гроші там на місці мусять минутися (І. Франко);

Харчі минулися, довелося жити лісними ягодами (Мирослав Ірчан).

6. діал. Помирати.

Нараз чує [Степан], як коло нього вибухає плачем дружина .. І він трохи не минався з жалю (А. Крушельницький);

– Я стратив пам'ять .. Думалось, що зомлію, що минуся в тій хвилі (І. Франко).

Не мина́ти (не мина́тися) / не мину́ти (не мину́тися) ма́рно (безслі́дно, даре́мно і т. ін.) див. мина́ти.

◇ (1) [Так] не мине́ться кому, що і без дод. – не уникнути чогось (перев. небажаного); дістанеться комусь.

Що у людях ведеться, то й нам не минеться (Номис);

Це їм так не минеться (з усн. мови).