минати

МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. кого, що і без прям. дод. Пересуваючись уперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати.

За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей! без ліку, та все чужі – минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок);

Михайлик тим часом поштиво вклонявся до всіх, хто минав його (О. Ільченко);

Минув [Федір] сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В. Стефаник);

Коні з копита так і пішли в галоп, що баба й дороги не встигає примічати. Минули вони річку, ліс і прямо летять на болото (М. Стельмах);

// тільки 3 ос., що. Проходити, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.).

Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І. Нечуй-Левицький);

Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (Панас Мирний);

// тільки недок., 3 ос., без дод. Проноситися в полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду.

Тихович біжить наперед. Сплетені вусиками лози запинають йому дорогу, скроплюють росою .. Кущ минає за кущем, рядок біжить за рядком... (М. Коцюбинський);

М'який вагон. Поля широкі пливуть, кружляють за вікном. Блакитні гони і могили. Минають села, наче сни (В. Сосюра).

2. кого, що. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обмина́ти¹ 1).

Хто йде, їде – не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші (Т. Шевченко);

Там берег, мати і жона... Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси (М. Рильський);

В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде – сиди, говори, дійде до почастунку – й його не минуть (І. Франко);

З грядки черев подвір'я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка. – Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (О. Гончар);

// перен., перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові.

Веселий та штукар, він зачіпав дівчат, жартував з молодицями, з чоловіками, нікого не минав, з усіх сміявся (І. Нечуй-Левицький);

– Оттак було сказала [Химка] раз і на пана Пістряка, – що то! і старшини не минула! – що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав (Г. Квітка-Основ'яненко);

// перен. Залишати поза увагою; пропускати.

Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми (Т. Шевченко);

Описуючи, скажімо, хліборобські знаряддя, ніяк не можна етнографові минути питання сільського господарства, агротехніки (М. Рильський);

// перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного).

Одної смерті не минеш, а двох не буде (прислів'я);

Підлетів Гуска до товстопузого [пана] і простромив його списом. Та не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (О. Довженко);

// тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання).

– Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Панас Мирний);

Хату Харитона Шакули, що стоїть он-он межи тополями на краю села, також не минуло те горе, що, здається, нікого не минає (М. Коцюбинський);

– Біда, діду! – стогоном виривається з глибини душі чоловіка. – Таки не минула нас лиха година (М. Стельмах);

// що. Не пройшовши якого-небудь періоду.

Олег Сігурд прожив життя бліде, минаючи хіба 905 рік; у 905 році прийшлося йому таки зазнати кілька гострих моментів... не дуже приємних (М. Рильський).

3. тільки 3 ос., кому і без дод. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо).

Що буває, те й минає (Номис);

Од зоряниці до зоряниці, від ночі до ночі усе дожидали [Кармелеві рідні]. І минали їм такечки години, дні, тижні й місяці (Марко Вовчок);

Не минає дня, щоб за столом не сиділо душ три або чотири чужих (Панас Мирний);

І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Л. Глібов);

Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І. Нечуй-Левицький);

Три роки минуло відтоді, як вона вперше зустрілася з Марком Загірним (О. Гончар);

Відчувалося, що життя йде у нас з Дмитром за прислів'ям: біда біду перебуде, одна мине – друга буде... (В. Козаченко);

// безос.

Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий, Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата... (Т. Шевченко);

Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран (О. Довженко);

// Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.).

Апатія трохи минає, а напади біснуватості теж зникають (Леся Українка);

Галин переляк минув, та серденько билося (Марко Вовчок);

Пливуть ночей тумани, минають роки, дні, та не мина, кохана, любов моя в мені! (В. Сосюра);

Минала заздрість, гамувався шал (М. Зеров);

// перен. Проходити безслідно, без наслідків (переважно поганих); безкарно.

Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у М'ясниці Сина привела (Т. Шевченко);

Не мине лихо, видко, й за панську землю (М. Коцюбинський);

// безос.

Спочатку йому минало, а далі почали й сваритись (А. Свидницький).

4. тільки недок. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відрізок часу, тривалість існування чого-небудь).

Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє (Панас Мирний);

Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І. Франко);

Минала ніч, вікно уже синіло (В. Сосюра);

Пора було повертатись до Чернігова, відпустка незабаром минала (Л. Смілянський);

// безос.

Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М. Коцюбинський).

5. кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку).

Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Марко Вовчок);

Мені минав сімнадцятий (Ірина Вільде);

Мій син ще зовсім хлопець: тільки що минув вісімнадцятий рік (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко);

Ось уже мені й за сорок минуло, а все служу, на людей роблю... (Панас Мирний).

(1) Не мина́ти (не мина́тися) / не мину́ти (не мину́тися) ма́рно (безслі́дно, даре́мно і т. ін.) – залишати глибокий слід, мати важливі наслідки.

Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минав здарма (Леся Українка);

Порушення екологічної рівноваги безкарно не минається (з наук.-попул. літ.);

Повстання селян було розгромлене царськими сатрапами, але його урок не минув даром (з наук. літ.);

Нам, персоналові, це не минається безслідно, декому передчасно здають нерви, зношується організм... Одначе щадити себе не доводиться, бо треба... (О. Гончар);

(2) Не мина́ти / не мину́ти наго́ди – не пропускати можливості (вчинити що-небудь).

Мар'яна, що ніколи не минала нагоди покепкувати з Сергія, говорить: “Тепер він тільки почне свою освіту” (Л. Смілянський).

◇ (3) Не мину́ти ли́ха (біди́) – потрапити в скрутне, безвихідне становище.

Не минули тоді лиха птахи, які не встигли відлетіти в теплі краї (з газ.);

// загинути.

Не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (О. Довженко);

// зазнати неприємностей.

Не минув лиха автор статті (з газ.);

(4) Не мину́ти рук чиїх, кого:

а) бути схопленим ким-небудь, не уникнути когось, попастися комусь.

Він [Роман] зовсім не сподівався, що Левантина буде така вперта .. Але хай не брикає! Його рук не мине (Б. Грінченко);

– Ми вже розшукуємо його ..А коли він штучка, наших рук не мине (М. Стельмах);

// бути побитим кимсь.

– Ну, щастя твоє, але ще наших рук не минеш! – посварився [Левко] кулаком на Юрка (М. Стельмах);

Хоч так, бабо, сядь, хоч так,.. а моїх, мовляв, рук не минеш... (В. Винниченко);

б) потрапити до кого-небудь (про предмети).

Не минула рук пристава й книжка (М. Стельмах);

Не мина́ти рук.

– Жодна путяща залізяка, що потрапила в село, не минала його рук (М. Стельмах).