1. Українська літературна мова на Буковині

мужчина

Мужчи́на. Чоловік, особа чоловічої статі. Річи зі скіри: торби для дам і мужчин до подорожи, касети, пуделка на листи, дамскі пуляреси кешонкові і ручні з найліпшої шкіри (Б., 1900, рекл.); Щоправда, модна література страшне плекає так в жінці, як і в мужчині всякі підрядні інстинкти і виходить таке, що незаміжня жінка мусить бути невільником змисловості (Коб., Слова..., 235); В фабриці, в варштаті, в склепі заняла жінка місце попри мужчину, тому єї економічні інтереси ідентифікують ся в основах з інтересами загалу робітництва (Товариш, 1908, 188)

// порівн. пол. mężczyzna — мужчина, чоловік; рос. мужчина — мужчина, чоловік.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужчина — мужчи́на іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. мужчина — див. ЧОЛОВІК. Словник синонімів Караванського
  3. мужчина — -и, ч., розм., рідко. Те саме, що чоловік 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мужчина — МУЖЧИ́НА, и, ч., рідко. Те саме, що чолові́к 1. Тепер він помітив жінку серед купи мужчин (М. Коцюбинський); – А ти чого ж не п'єш? – Орися торкнулася губами, скривилася: – Як його ті мужчини й п'ють? – почервоніла .. і засміялася (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. мужчина — мужчина́ мужчина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. мужчина — ЧОЛОВІ́К (особа чоловічої статі), ЧОЛОВІ́ЧИНА розм., ЧОЛОВ'ЯГА розм., МУЖЧИ́НА розм., ДЯ́ДЬКО розм., ДЯ́ДЯ розм., ДЯ́ДЬО розм., МУЖИ́К заст., ХЛОП діал., БАДІ́КА діал. Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки — спинились і збились в купу (М. Словник синонімів української мови
  7. мужчина — Мужчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мужчина — МУЖЧИ́НА, и, ч., розм., рідко. Те саме, що чолові́к 1. Тепер він помітив жінку серед купи мужчин (Коцюб., II, 1955, 377); — А ти чого ж не п’єш? — Орися торкнулася губами, скривилася: — Як його ті мужчини й п’ють? — почервоніла.. і засміялася (Тют., Вир, 1964, 509). Словник української мови в 11 томах