1. Українська літературна мова на Буковині

навкучитися

Навку́читися. Набриднути. Коли тому богачеви навкучить ся сидіти при своїм бюрі приулиці Бродней в Ню-Йорку, то він бере свою жінку і доньку до свого окремого поїзду та їде з ними трохи на прохід по зелізницях (Б., 1909, 80, 3)

// порівн. пол. dokuczyć — набриднути; рос. наскучить — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навкучитися — Навку́читися: — набриднути [13] Словник з творів Івана Франка
  2. навкучитися — навку́читися дієслово доконаного виду набриднути безос., діал. Орфографічний словник української мови
  3. навкучитися — -читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навкучитися — НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути. Монголи не випустять його з своїх рук живого, але скоро їм навкучиться тягати його з собою, заріжуть, як худобину, і покинуть серед шляху (І. Словник української мови у 20 томах
  5. навкучитися — НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути. Як то буває між людьми: один світа звидить, аж йому навкучиться, а другий сидить та й сидить у своїм гнізді (Мак., Вибр., 1954, 98); Іде [Стефан] та йде, аж йому навкучилось (Ков., Світ.., 1960, 137). Словник української мови в 11 томах