1. Українська літературна мова на Буковині

нагана

Нага́на. Догана. Знані випадки, що волоскі питомці чинно зневажали руских семінаристів за то, що сі жадали в семинариї руских часописий або книжок, а за то, що сьпівали по-руски при службі божій, дістали від ректора семинариї остру нагану (Б., 1895, 6, 2); В четвертій утраквістичній клясі на 49 учеників дістало при першій конференції с. р 39-ох нагану або напімненє з греки, [...] шкільна грецка задача в тій же клясі виказує 7 нот достаточних, а всі прочі недостаточні (Корд., 1904, 12-13)

// пол. nagana — догана.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагана — Нага́на: — догана [26,39,47] Словник з творів Івана Франка
  2. нагана — нага́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. нагана — див. НАТРУСКА; ЖМ. докір, осуд. Словник синонімів Караванського
  4. нагана — -и, ж., діал. 1》 Догана. 2》 Докір, осуд. Нагану давати (дати) кому — засуджувати чиї-небудь дії, вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нагана — НАГА́НА, и, ж., діал., зах. 1. Догана. Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. нагана — да́ти нага́ну кому. Засудити чиї-небудь дії, вчинки. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий (Марко Вовчок); // Застерегти кого-небудь від певних дій, вчинків. Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того. Фразеологічний словник української мови
  7. нагана — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
  8. нагана — НАГА́НА, и, ж., діал. 1. Догана. Староста не допустив його до слова, а вичитав йому.. нагану (Фр., VIII, 1952, 93); Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Кобр., Вибр., 1954, 201). 2. Докір, осуд. Словник української мови в 11 томах
  9. нагана — Нагана, -ни ж. 1) Выговоръ. 2) Порицаніе, хула. нагани дати = догани дати [догана]. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. МВ. ІІ. 92. Словник української мови Грінченка