належитий

Нале́житий (до кого?, до чого?).

1. Належний (до кого?, до чого?; кому?, чому?), який має зв’язок з кимось, чимось.

● Належиті до себе — пов’язані одне з одним. В кождім книговодстві на всіх мовах принято для означеня двох належитих до себе листків, лівий і правий бік, вираз “фоліо“ Се слово італійске: означає тілько що “лист“. В книговодстві воно має таке значінє, як висше сказано. Воно є терміном технічним в книговодстві. Термін — то слово латиньске і означує тілько, що “назва”. Технічний — також латиньске слово - означає тілько, що “фаховий“ Отже, термін технічний значить “фахова назва"“ (Канюк, 1906, 39).

2. Належний, відповідний (до чогось). Хіньских відпоручників, котрі були до Япану приїхали, аби вести переговори о мирі, відослали назад Япанці, бо відпоручники не мали належитих повномочий (Б., 1895, 5, 4); Бо коли ті самі баламути на вічу в Вашківцях ухвалили резолюцію, щоби учителі не брали жадної участи в народно-політичних справах, о що їм і головно ходить, то чи не є се чиста дволичність? За се дістав сей бесідник належиту відправу (Б., 1899, 36, 2)

// пол. należyty — 1) відповідний, такий, як слід, 2) заст., обл. те саме, що należny — який належить до чиєїсь власності, за правом, припадає на чиюсь частку (про майно, гроші, права, честь тощо).