належитість

Нале́житість. Належне до сплати, обов’язкові сплати [“Буковинскіи ВЬдомости”] докоряють послам Пігулякови і Стоцкому (!), що не зажадали в соймі обмеженя числа коршем, обмеженя нотарияльних, податкових і митових належитостий, знесеня заборони мочити коноплі по ріках і потоках (Б., 1895, 13, 4); Нарешті треба ще написати і подати просьбу до ц. к. Дирекциї скарбової в Чернівцях, аби признала Касі пожичковій і щадничій право на полекші в належитостях, т. зн. на меньші оплати штемплеві на записах довжних, які виставляють довжники, беручи пожичку з каси (См.-Стоцький, Порадник, 29); Щодо гонорару, то жадаю від аркуша др[укованого] 25 ринських. Якусь часть (200 фр[анків]) прошу мені ласкаво вислати з початком липня, як можливо, найдальше до 14-го, а прочу належитість — зараз по надрукуванні книжки (Коб., Листи, 108, 483); Підписаний просить уклінно всіх тих Вп. Панів, котрі дотепер ще не заплатил: за вислану їм книжку “Чоловік чести” о надіслане якнайскорше належитости або о зворот в добрім стані книжки (Б., 1904, оголош.); Се дасть ся в той спосіб зробити, що стоваришенє закупить ті сіна і дасть за ту саму ціну членам з тою полекшою, щоб належитість була сплачена ратами до певного речинця (Канюк, 1906, 31); Ціна одного слоїка 1 зр[иньский], 2 зр[иньских], 3 зр[иньских] і 5 зр[иньских]. Щоденна висилка за попередним надісланєм або за побранєм належитости (Б., 1907, рекл.)

// пол. należytość, заст., обл. -те саме, що należność -1) належне до сплати (в певній сумі грошей); 2) борг, заборгованість.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належитість — Належитість лавдеміальна: плата власникові землі за передачу права на її оренду від одної особи іншій [XIX] Деякі належитості лавдеміальні, що 1854 були плачені з каси державної [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. належитість — -тості, арх. 1》 Абстр. ім. до належитий. 2》 Борг, що його слід повернути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. належитість — Належи́тість, -тости ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма. Словник української мови Грінченка