1. Українська літературна мова на Буковині

належатися

Нале́жатися.

1. Належати, належатися, припадати комусь, на чиюсь частку. У сьвітлий вівторок в Лапшині коло Бережан прийшов до Івана Бриндака єго вітчим Юрмигей і став упоминати ся о кусник поля, котрий ему не належав ся (Б., 1895, 20, 4);

/ стосуватися. В кінці слово подяки належить ся Вис[окій] шкільній Владі, і краєвій, і центральній, за полекші у службових обов’язках протягом кількох років, що дало мені змогу більше вільного часу присьвятити словарній праці (Кміц., 1912, ХIII).

2. безособ. Слід, потрібно, годитися (годиться). Не належить ся прив’язувати великої ваги до виступленя бар. Діпавліого з сего ж субкомітету (Б., 1895, 27, 3);

● Як ся належить - як слід, як годиться. Приладивши отак все, як ся належить, пише ся просьбу до Виділу краєвого так: Високий Виділе краєвий! Каса пожичкова і щаднича для громади Балківці, стоваришенє зареєстроване з необмеженою порукою, предкладає Високому Виділови краєвому: 1) декрет зареєстрованя, 2) відпис статута, 3) спис членів, 4) відпис протоколу першого загального збору, 5) всі заявленя членів (См.-Стоцький, Порадник, 26)

// пол. należeć się — 1) належати, припадати на чиюсь частку (на чиюсь адресу), starszym należy się szacunek — старшим належить (ся) повага, старшим треба поважати, 2) безособ., заст. слід, варто, годиться, jak się należy — як слід, як годиться.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належатися — нале́жатися 1 дієслово доконаного виду досхочу полежати розм. нале́жатися 2 дієслово доконаного виду належати; бути чиєюсь власністю діал. Орфографічний словник української мови
  2. належатися — I -жуся, -жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. II -жуся, -жишся, док., діал. Належати (див. належати I 1), 2), 4-6)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (П. Чубинський); От уже наїлися [опришки], напилися, належалися (Г. Хоткевич); – А може, й справді тобі полежать треба? – Належуся... Ну, як твоя наука?... Словник української мови у 20 томах
  4. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802); — Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425). НАЛЕ́ЖАТИСЯ², жуся, жишся, док., діал. Належати ( див. Словник української мови в 11 томах
  5. належатися — Належатися, -жуся, -жишся гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ. Словник української мови Грінченка