1. Великий тлумачний словник сучасної мови

належатися

нале́жатися

I -жуся, -жишся, док., розм.

Багато, досхочу полежати.

II -жуся, -жишся, док., діал.

Належати (див. належати I 1), 2), 4-6)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належатися — нале́жатися 1 дієслово доконаного виду досхочу полежати розм. нале́жатися 2 дієслово доконаного виду належати; бути чиєюсь власністю діал. Орфографічний словник української мови
  2. належатися — Нале́жатися. 1. Належати, належатися, припадати комусь, на чиюсь частку. У сьвітлий вівторок в Лапшині коло Бережан прийшов до Івана Бриндака єго вітчим Юрмигей і став упоминати ся о кусник поля, котрий ему не належав ся (Б., 1895, 20, 4); / стосуватися. Українська літературна мова на Буковині
  3. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (П. Чубинський); От уже наїлися [опришки], напилися, належалися (Г. Хоткевич); – А може, й справді тобі полежать треба? – Належуся... Ну, як твоя наука?... Словник української мови у 20 томах
  4. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802); — Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425). НАЛЕ́ЖАТИСЯ², жуся, жишся, док., діал. Належати ( див. Словник української мови в 11 томах
  5. належатися — Належатися, -жуся, -жишся гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ. Словник української мови Грінченка