належатися
Належатися, -жуся, -жишся
гл.
1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802.
2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- належатися — нале́жатися 1 дієслово доконаного виду досхочу полежати розм. нале́жатися 2 дієслово доконаного виду належати; бути чиєюсь власністю діал. Орфографічний словник української мови
- належатися — Нале́жатися. 1. Належати, належатися, припадати комусь, на чиюсь частку. У сьвітлий вівторок в Лапшині коло Бережан прийшов до Івана Бриндака єго вітчим Юрмигей і став упоминати ся о кусник поля, котрий ему не належав ся (Б., 1895, 20, 4); / стосуватися. Українська літературна мова на Буковині
- належатися — I -жуся, -жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. II -жуся, -жишся, док., діал. Належати (див. належати I 1), 2), 4-6)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (П. Чубинський); От уже наїлися [опришки], напилися, належалися (Г. Хоткевич); – А може, й справді тобі полежать треба? – Належуся... Ну, як твоя наука?... Словник української мови у 20 томах
- належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802); — Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425). НАЛЕ́ЖАТИСЯ², жуся, жишся, док., діал. Належати ( див. Словник української мови в 11 томах