1. Словник української мови в 11 томах

належатися

НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати.

Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802);

— Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425).

НАЛЕ́ЖАТИСЯ², жуся, жишся, док., діал. Належати ( див. нале́жати¹1, — 2, 4 — 6).

Ми самі боронити потрапим Ті права, що належаться нам (Л. Укр., І, 1951, 361);

— Ти ж належишся до категорії людей вчених. Ти ж професор! (Н.-Лев., І, 1956, 402);

— Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок… (Коцюб., І, 1955, 166).

Як (на́че, ні́би) [і] нале́житься (нале́жалося) — те саме, що Як [і] нале́жить (нале́жало) ( див. нале́жати¹).

Швейцарка, як їй і належиться, сиділа за своїм столиком коло входу (Шовк., Людина.., 1962, 239);

Хлопці дружно закивали головами, і юні обличчя їхні були дуже сміливі та рішучі, наче їм, і належалося покінчити з усією буржуазією світу (Дім., Ідол, 1961, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належатися — нале́жатися 1 дієслово доконаного виду досхочу полежати розм. нале́жатися 2 дієслово доконаного виду належати; бути чиєюсь власністю діал. Орфографічний словник української мови
  2. належатися — Нале́жатися. 1. Належати, належатися, припадати комусь, на чиюсь частку. У сьвітлий вівторок в Лапшині коло Бережан прийшов до Івана Бриндака єго вітчим Юрмигей і став упоминати ся о кусник поля, котрий ему не належав ся (Б., 1895, 20, 4); / стосуватися. Українська літературна мова на Буковині
  3. належатися — I -жуся, -жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. II -жуся, -жишся, док., діал. Належати (див. належати I 1), 2), 4-6)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (П. Чубинський); От уже наїлися [опришки], напилися, належалися (Г. Хоткевич); – А може, й справді тобі полежать треба? – Належуся... Ну, як твоя наука?... Словник української мови у 20 томах
  5. належатися — Належатися, -жуся, -жишся гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ. Словник української мови Грінченка