1. Словник української мови в 11 томах

належний

НАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні.

Я тепер день крізь день в роботі.. Я не знаю, де час, належний мені, а де — колективу (Хор., Ковила, 1960, 71);

Рабовласник вважав раба такою ж своєю власністю, як і всяку іншу належну йому річ. (Іст. СРСР, І, 1956, 10).

2. Який має зв’язок із ким-, чим-небудь, стосунок до когось, чогось.

Я заїхав у відлюдне, належне до того повіту гірське село (Фр., III, 1950, 232);

Брат Ізоген — значний християнин, належний до кліру (Л. Укр., III, 1952, 270).

3. Який належить, призначений кому-небудь.

Посилаю Вам належні гроші (Л. Укр., V, 1956, 153);

Юра притиснув носовичком в кишені двадцять три карбованці тридцять дві копійки, належні бабі (Смолич, II, 1958, 99).

4. Який потрібний, необхідний; відповідний.

Кирило приїхав на дачу. Гість дістав вже належну честь (Коцюб., II, 1955, 220);

Всіх належних заходів було вжито. Палуба й надбудови були ретельно промиті (Гончар, Тронка, 1963, 199);

// у знач. ім. нале́жне, ного, с.;

Як нале́жне — як те, що треба, повинно бути.

Красу природи і її спокій пив [Кирило] хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву, як щось належне (Коцюб., II, 1955, 213);

Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

◊ Віддава́ти (відда́ти) нале́жне див. віддава́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належний — нале́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. належний — Приналежний; (- гроші) призначений; (захід) потрібний, необхідний, відповідний, який треба. Словник синонімів Караванського
  3. належний — [належнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. належний — -а, -е. 1》 Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. 2》 Який має зв'язок із ким-, чим-небудь, стосунок до когось, чогось. 3》 Який належить, призначений кому-небудь. 4》 Який потрібний, необхідний; відповідний. || у знач. ім. належне, -ного, с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. належний — НАЛЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. Я тепер день крізь день в роботі .. Я не знаю, де час, належний мені, а де – колективу (А. Словник української мови у 20 томах
  6. належний — віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Фразеологічний словник української мови
  7. належний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. належний — Нале́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. належний — Нале́жний, -а, -е 1) (до кого). Принадлежащій. 2) (кому́). Слѣдуемый, должный. 3) Надлежащій, приличный. Словник української мови Грінченка