1. Фразеологічний словник української мови

належний

віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Гончар); Саме Рильський, звертаючись до образу великого гетьмана України, віддає належне його державному розумові і передбачливості... (С. Крижанівський); Добрий склад виконавців підібрав собі Садовський — треба йому віддати належне (Г. Григор’єв); — Треба віддати йому належне,— каже Віталій.— Анонімки свої він розсилає за власним підписом: “Я, каже, не боюсь, не ховаюсь...” (О. Гончар); Треба, однак, віддати належне й совісті Федора; вона знала міру: закрутить своїм господарем, зажене його в якусь безвихідь, а потім одразу тягне назад, примушує каятися (М. Ю. Тарновський). відда́ти справедли́ве. Зараз твердо оцінював (Захар) труднощі конкурсних іспитів, критично ставився до своїх екстернатських знань і, віддати йому справедливе, був вибагливий до себе (Іван Ле).

посі́сти / посідати своє́ (яке́сь, нале́жне) мі́сце в чому. Досягти певного становища. — Мова йде про те, як допомогти учениці знову посісти своє місце в колективі (О. Донченко); Чи не мудріше було б спершу якесь місце в житті посісти, а вже потім брати на себе відповідальність за сім’ю? (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належний — нале́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. належний — Приналежний; (- гроші) призначений; (захід) потрібний, необхідний, відповідний, який треба. Словник синонімів Караванського
  3. належний — [належнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. належний — -а, -е. 1》 Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. 2》 Який має зв'язок із ким-, чим-небудь, стосунок до когось, чогось. 3》 Який належить, призначений кому-небудь. 4》 Який потрібний, необхідний; відповідний. || у знач. ім. належне, -ного, с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. належний — НАЛЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. Я тепер день крізь день в роботі .. Я не знаю, де час, належний мені, а де – колективу (А. Словник української мови у 20 томах
  6. належний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. належний — Нале́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. належний — НАЛЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. Я тепер день крізь день в роботі.. Я не знаю, де час, належний мені, а де — колективу (Хор. Словник української мови в 11 томах
  9. належний — Нале́жний, -а, -е 1) (до кого). Принадлежащій. 2) (кому́). Слѣдуемый, должный. 3) Надлежащій, приличный. Словник української мови Грінченка