1. Українська літературна мова на Буковині

напастувати

Напастува́ти. Нападати, чіплятися, присікуватися. Час би нашим людям призадуматися над тіш, що з таких напасший на своїх може вийти для народної справи. Злобні крикуни напастують своїх на те, аби їм причепити латку, аби їх усунути з місця, яке займають (Б., 1909, 102, 2)

// пол. napastować — 1) нападати, 2) непокоїти, чіплятися, турбувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напастувати — Нападати [V,VIII] Словник з творів Івана Франка
  2. напастувати — напастува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. напастувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напастувати — НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, діал. Зачіпати, ображати кого-небудь, нападати на когось. Микитка навмисне дражнив бабу, аби його побили. Баба аж посиніла зо злості: – Та це чортеня напастує мене в моїй питомій хаті. Іване! А ти мовчиш? (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. напастувати — НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати. — Що за нелюд сміє Напастувати жінку беззахисну..? (Фр., X, 1954, 406); — А люди так мене вже напастують, що вчора ледве мене не побили (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266). Словник української мови в 11 томах
  6. напастувати — Напастува́ти, -ту́ю, -єш гл. Нападать, задѣвать, зацѣплять. Не напастуй, не напастуй, суча дочко. Канев. у. Словник української мови Грінченка