1. Українська літературна мова на Буковині

незгідливий

Незгі́дливий. Суперечливий, суперечний, недружний. Та вже в року 1902-ім настали між обома Групами спілок незгідиві відносини. Сільскі спілки стали по стороні тих, що жадали охоронних мит для продуктів сільскої господарки, а міскі спілки, що їх членами є переважно робітники, стали за вільну торговлю (Товариш, 1908, 94)

// порівн. пол. niezgodny — 1) не відповідний до чогось, суперечний до чогось, 2) суперечливий, недружний, сварливий.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незгідливий — незгі́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незгідливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. незгідливий — -а, -е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незгідливий — НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. – Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Л. Мартович); – Зоньки я не хотіла, – продовжувала базікати Олена. – Молилася, грішна, щоб не було дитини .. Словник української мови у 20 томах
  5. незгідливий — УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. незгідливий — НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. — Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Март., Тв., 1954, 128); — Зоньки я не хотіла, — продовжувала базікати Олена. Словник української мови в 11 томах