опустити

Опусти́ти, опуска́ти.

1. Покинути, залишити. Як приятелі мої, так і сили мої мене опускають. У болях і бажанях чую ся щораз більше слабим і прибитим (“На оливній горї“, Б., 1895, 13, 1); Почала-м Вашу повість в “Зорі ” читати. Се дуже цікавий темат; мене не опускала думка, що се Ви з Вашого душевного життя писали — впрочім, може, і помиляюсь (Коб., Листи, 23, 286); На мурах домів з'явилися оголошення, з яких наказувалося всім тим, що не належали (не були приписані) до Рівного, опустити місто до 24 години під загрозою суворих кар (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 78).

2. Проминути, пропустити. На жаль, заабсентували ся такі [рускі сьвященники], які ще ніколи не опускали такої нагоди і яких брак якраз тепер дуже відчував ся (Звідомл., 1914, 55).

3. Поступитися, знизити вимоги. Пахтярі податків за живности жалували ся, що они понесли втрату і просили раду громадску в Чернівцях, щоб їм опустила з чиншу 30. 000 К [...] Мають провірити ся книжки віднаймників, чи они мають право жадати такого опусту (Б., 1907, 66, 3);

● Не опустити точки над йотою — не поступитися ні на йоту. Кн. Альойс Ліхтенштайн сів на високого коня політики. Після єго погляду полагода язикового спору через парлямент немислима. Ані Німці, ані Слов’яни не опустять з своїх домагань одної точки над йотою. В парляменті прийшло би оп'ять до борби навкулачки (Б., 1899, 36, 1)

// пол. opuścić — 1) опустити, 2) залишити, покинути, 3) проминути, пропустити, 4) поступитися, скинути (в ціні).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опустити — Опусти́ти: — в окр. значенні: залишити [52] — залишити, покинути [2;XIII] — покинути, залишити [III,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. опустити — опусти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. опустити — див. опускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опустити — ОПУСТИ́ТИ див. опуска́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. опустити — Опустив вуха, гей лопух на дощі. Про чоловіка, що зжурився з великого горя. Що нині опустиш, того й завтра не доженеш. Прогаяного часу не завернеш. Нагоди утраченої не вернеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. опустити — (опущу, опустиш) док., кого. 1. мол. Принизити, образити когось. БСРЖ, 399. 2. крим. З ганьбою вигнати із злодійського угруповання. БСРЖ, 399; ЯБМ, 2, 112. // Позбавити в'язня високого статусу приниженнями. БСРЖ, 399; СЖЗ, 76. Словник жарґонної лексики української мови
  7. опустити — ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Фразеологічний словник української мови
  8. опустити — НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко — голову); ПЕРЕГИНА́ТИ підсил., ПЕРЕХИЛЯ́ТИ підсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  9. опустити — ОПУСТИ́ТИ див. опуска́ти. Словник української мови в 11 томах
  10. опустити — Опуска́ти, -каю, -єш сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89. Словник української мови Грінченка