отвирати

Отвира́ти. Те саме, що отворяти. Тяжко прийшло товтрянам отвирати свою читальню (Б., 1895, 5, 1); Позволили почтовим урядникам отвирати навіть приватні листи, щоби тілько напасти на сьлід якої беззаконности (Б., 1895, 16, 1); Двірник, а в разі перешкоди єго заступник, веде провід на раді — без двірника або єго заступника не може відбути ся рада. Він отвирає і кінчить засіданє, уважає на порядок, оголошує ухвали Ради (См.-Стоцький, Громада, 29); Предсідатель збору Іван Павлюк отвирає збір і назначує п. учителя H. H. писарем (См.-Стоцький, Порадник, 21); Отсим подаю до відома Вп. П. Т. Публиці, що кухню вреставрациї приул. (Rotkirchgasse ч. 10) напротив міского театру, яку я свого часу замкнув, отвираю наново і ведене тої поручив я пані Елеонорі Грабчук (Б., 1909, рекл.);

● Отвирати очи — показувати, відкривати справжню суть речей. Ось він [Григорій Сковорода], набравшись розуму-науки, став отвирати темному народови очи, став добувати йому кращої долі (Кміц., 1908, 59)

// пол. otworzyć, otwierać — відкрити, відчинити, відімкнути, otwierać (komuś) oczy (na coś) — відкривати (розкривати) очі (на щось).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отвирати — отвира́ти 1. відчиняти (ст): Отвори, дитинко, двері: там хтось дзвонив, певно, цьоця Зоня, ще звечора зголосилася (Авторка)||втворяти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. отвирати — Не отвирай дверей, як не знаєш кому. Бо можеш відчинити для розбійника. Своїх тайн не звірюй нікому. Непрошеним двері отвирають. Непрошеного гостя проганяють з хати. Не рипай чужих дверей. Приповідки або українсько-народня філософія