1. Українська літературна мова на Буковині

панькатися

Па́нькатися. Те саме, що панькати. Ніякий щирий заступник справи народної не буде панькати ся там, де може жадати, хоч правда й те, що “з мотикою на сонце ” пускає ся хиба той, кому “й море по коліна ”. Думаю, проте, що кождий, кому дорога справа народна, а не лична, хоч би тілько амбіция, стане під прапор “Національної Ради ” Русинів на Буковині (Б., 1907, 77, 1).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панькатися — па́нькатися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. панькатися — (з ким) цяцькатися, панькати кого; (делікатничати) маніжитися, церемонитися, ід. бавитися <�гратися> в піжмурки. Словник синонімів Караванського
  3. панькатися — див. балувати; баритися Словник синонімів Вусика
  4. панькатися — [пан'катиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. панькатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. 2》 коло кого, з ким. Запобігливо догоджати, прислуговувати кому-небудь. 3》 з ким – чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. панькатися — ПА́НЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. – Геть ту дитину! – гукнув [пан], – геть! треба мені робити, а не з дитиною панькатись!... Словник української мови у 20 томах
  7. панькатися — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  8. панькатися — Па́нькатися, -каюся, -каєшся з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панькатися — ПА́НЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. — Геть ту дитину! — гукнув [пан], — геть! треба мені робити, а не з дитиною панькатись!... Словник української мови в 11 томах
  10. панькатися — Панькатися, -каюся, -єшся гл. Возиться, ухаживать, няньчиться. Треба мені робити, а не з дитиною панькатись. МВ. І. 99. Словник української мови Грінченка