панькатися
ПА́НЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням.
– Геть ту дитину! – гукнув [пан], – геть! треба мені робити, а не з дитиною панькатись! (Марко Вовчок);
Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькаться з дідом (І. Нечуй-Левицький);
Ріс хлопець сам, як гусеня на воді, без особливого догляду, нікому було з ним панькатись (О. Гончар).
2. коло кого, з ким. Запобігливо догоджати, прислуговувати кому-небудь.
Уже ж, бач, думав він [Рябко], не дурно це в дворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене (П. Гулак-Артемовський);
Учорашня побіда в суді тепер ані разу не тішила Мошка .. Треба було панькатися з війтом, підпоювати таксаторів (І. Франко);
Одна наймичка мусила покинути роботу в пекарні й сливе цілий день поралась та панькалась коло гостей (І. Нечуй-Левицький).
3. з ким – чим. Приділяти кому-, чому-небудь багато, іноді занадто багато уваги, часу.
А я з нею [ногою] і так вже нестерпимо панькаюсь сього року (Леся Українка);
– Сором з своїм горем тепер панькатись! – ласкавішим уже голосом корила Орися, присівши до Катрі (М. Старицький);
– Що це ти вже цураєшся своєї хати? – гукнула мати. – Все з своїми голубами. Коли вже ти покинеш з ними панькатись? (О. Копиленко).
4. з ким. Поблажливо ставитися до чиїхось дій, вчинків.
Панькатися ми не будемо з ними, бо надто дороге для робітників і селян кожне зернятко, спалене бандитом (В. Еллан-Блакитний);
– Він, було, завжди говорив: з ворогом панькатися не можна. Його бити треба... (Григорій Тютюнник);
// Проявляти делікатність стосовно кого-небудь; церемонитися.
– Тепер ходить [Серединський] трохи не щодня. Мені вже і надокучає, бо треба з ним панькатись, коли впустив до своєї господи (І. Нечуй-Левицький);
– А ви, свахо, не панькайтеся мені з ним. Зять-то він зять, але й роботу всяку повинен знать... (В. Кучер).
(1) Як кіт з оселе́дцем па́нькатися (вози́тися) з ким – чим:
а) занадто довго займатися чим-небудь;
б) занадто багато уваги приділяти кому-, чому-небудь.
[Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- панькатися — па́нькатися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- панькатися — Па́нькатися. Те саме, що панькати. Ніякий щирий заступник справи народної не буде панькати ся там, де може жадати, хоч правда й те, що “з мотикою на сонце ” пускає ся хиба той, кому “й море по коліна ”. Українська літературна мова на Буковині
- панькатися — (з ким) цяцькатися, панькати кого; (делікатничати) маніжитися, церемонитися, ід. бавитися <�гратися> в піжмурки. Словник синонімів Караванського
- панькатися — див. балувати; баритися Словник синонімів Вусика
- панькатися — [пан'катиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- панькатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. 2》 коло кого, з ким. Запобігливо догоджати, прислуговувати кому-небудь. 3》 з ким – чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панькатися — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- панькатися — Па́нькатися, -каюся, -каєшся з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панькатися — ПА́НЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. з ким. Доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. — Геть ту дитину! — гукнув [пан], — геть! треба мені робити, а не з дитиною панькатись!... Словник української мови в 11 томах
- панькатися — Панькатися, -каюся, -єшся гл. Возиться, ухаживать, няньчиться. Треба мені робити, а не з дитиною панькатись. МВ. І. 99. Словник української мови Грінченка