1. Українська літературна мова на Буковині

побідник

Побі́дник. Переможець. Ненаситна жадоба власти і зиску є понукою промислової конкуренції, а над тим тяжить, як брудна хмара, несовісність. Кождий боре ся лиш о себе, щоби не дати ся пілкнути. Слабі є жертвами борби, і звичайно найгірший, а не найліпший виходить побідником з тої борби (Товариш, 1908, 176)

// див. побідити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побідник — побі́дник іменник чоловічого роду, істота переможець рідко Орфографічний словник української мови
  2. побідник — -а, ч., заст. Переможець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побідник — див. перемігший, побідоносець Словник чужослів Павло Штепа
  4. побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (Фр., X, 1954, 208). Словник української мови в 11 томах
  6. побідник — Побідник, -ка м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив'язав. Котл. Ен. V. 45. Словник української мови Грінченка