побідник
Побідник, -ка
м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив'язав. Котл. Ен. V. 45.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побідник — побі́дник іменник чоловічого роду, істота переможець рідко Орфографічний словник української мови
- побідник — Побі́дник. Переможець. Ненаситна жадоба власти і зиску є понукою промислової конкуренції, а над тим тяжить, як брудна хмара, несовісність. Кождий боре ся лиш о себе, щоби не дати ся пілкнути. Українська літературна мова на Буковині
- побідник — -а, ч., заст. Переможець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побідник — див. перемігший, побідоносець Словник чужослів Павло Штепа
- побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (Фр., X, 1954, 208). Словник української мови в 11 томах