ранґа

Ра́нґа, ж.р. Ранг. Се, певно, є факт одинокий в своїм роді, коли великий сьвятий навіть у війску має війскову рангу (Б., 1895, 16, 2); Можна вправді розпочати із дорадником, для котрого призначена плата Х. ранґи (Б., 1899, 35, 1); Так змінено аванс урядників від 3. до 6. ранґи в їх користь (Б., 1907, 2-3, 2); Немногі Русини, які взяли участь [в бенкеті], були запрошені не як репрезентанти Русинів, але як урядники і яко такі явили ся [...] Рівно ж зазначити треба, що Волохів і чужих позапрошувано із низших ранґ, наколи прав[ославних] Русинів поминено із висших (Б., 1907, 4, 3)

// пол. ranga, ж.р. — ранг, чин, звання; порівн. нім. der Rang — 1) ступінь, розряд; 2) (військове) звання; ранґ, нім. — ступінь чину буржуазної бюрократичної ієрархії (СЧС, 363).