резиґнация

Резиґна́ция [резигнація]

1. Самочинна відставка, усунення від офіційних обов’язків без попередньої ухвали органів відповідної компетенції. Вельми шановний Пане Бурмістр! Я одержав Ваги ласкавий лист з дня 1. цьвітня, з котрого виходить, що всечесна рада громадска не зволила приняти моєї резиґнациї до відома (Б., 1909, 75, 3); Проф. Смаль-Стоцький написав на мою адресу коротке письмо, в якому вповні потвердив свою резигнацію з тим, що уповноважнює мене зробити з цього письма вжиток по моєму міркуванню (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 169).

2. Примирення з долею, покірливість.

● З повною резиґнациєю — не ремствуючи, упокорившись. Аж тут немов спасенна стеблина тихо запросила її до себе мила новинка “Дуже цікаві вісти“. — Ну, нарешті! — зітхнула читачка. “Дуже цікаві вісти доходять до нас з Києва. В однім з тутешніх архівів знайдено нові документи, що кидають деяке сьвітло на особу автора так званої Несторової літописи... ”Добродійка з повною резиґнациєю згорнула часопись і розсіяно подивила ся знов на першу сторінку (Галіп, 79)

// пол. rezygnacja — 1) відмова, зречення (боротьби, обов’язків тощо), заява про відставку, самоусунення з посади, 2) покірливість, примирення з долею; порівн. резиґнація, лат. - амопожертва, самовідданість (СЧС, 369).