1. Українська літературна мова на Буковині

розривка

Розри́вка.

1. Забавка, розвага, втіха. Се може дати Русинам не лише розривку, але дуже часто й науку (Б., 1895, 13, 3); Через те, що і наука зробила великі поступи і всі верстви народа звернули ся до нового жерела, з якого Черпають не лише знане і загальну освіту, але також розривку і розраду, — збільшило ся незвичайно число видаваних книжок (Кузеля, 1910, 3); Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави і розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі (Коб., Земля, 277);

/ розрада, релаксація, відпочинок. Від шістьох років не їжджу ніде — хіба еліті в гори, в свою давню батьківщину. От видите, я справдішній “мужик". Не сходжуся ані з літератами, ані з ученими, і розривки мої дуже примітивної натури. Може бути, що тому, що я все з наймолодших літ не могла ділитися думками, — в мене виробилося таке, що не маю найменшого дару до бесіди (Коб., Листи, 40, 317).

3. Розвага, розважання, забавляння, потішання (когось). Провадити опозицийну політику проти правительства, котре нам по можности прихильне, без всяких виглядів, тілько для шуму, для розривки халєриї і потіхи улиці [...] — се взагалі не дасть ся оправдати з поважного становиска (Б., 1895, 29, 1)

// пол. rozrywka — розвага.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розривка — Розри́вка: — відпочинок [28] — розвага, відпочинок [20;21] — розвага, також в розумінні: перерва [II] — розвага; також у розумінні перерва [IV] — тут: перепочинок, розвага, дозвілля (в перерві між ділом) [8] — розвага [I,V,VII] Ро́зривка: — розвага [ III,VI,X] Словник з творів Івана Франка
  2. розривка — розри́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. розривка — -и, ж., діал. Розвага. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розривка — Розвага, гулі, гулянка, забава, танці, див. бенкет, равт Словник чужослів Павло Штепа
  5. розривка — РОЗРИ́ВКА, и, ж., діал. Розвага. В Західній Європі, а також і в Польщі драматичні вистави в школах були дуже давньою і улюбленою розривкою (І. Франко); За цими приємними, звичними розривками Раїсі непомітно збігав час (М. Словник української мови у 20 томах
  6. розривка — розри́вка забава, розвага; відпочинок (ср, ст): Коли треба було чекати з півтори години, вийти нікуди не можна, ані розмовляти нема з ким, книжка була її одинокою розривкою (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. розривка — РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. Словник синонімів української мови
  8. розривка — Ро́зривка, -вки, -вці; -вки, -вок = за́бавка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розривка — Розривка, -ки ж. Развлеченіе. НВолын, у Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок. Левиц. І. 341. Словник української мови Грінченка