1. Словник синонімів української мови

розривка

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); (Охрім:) І вигадають же чорт батька зна які виграшки — одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); (Кийок:) Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів — прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); (Олена:) Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, — се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розривка — Розри́вка: — відпочинок [28] — розвага, відпочинок [20;21] — розвага, також в розумінні: перерва [II] — розвага; також у розумінні перерва [IV] — тут: перепочинок, розвага, дозвілля (в перерві між ділом) [8] — розвага [I,V,VII] Ро́зривка: — розвага [ III,VI,X] Словник з творів Івана Франка
  2. розривка — розри́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. розривка — Розри́вка. 1. Забавка, розвага, втіха. Се може дати Русинам не лише розривку, але дуже часто й науку (Б., 1895, 13, 3); Через те, що і наука зробила великі поступи і всі верстви народа звернули ся до нового жерела... Українська літературна мова на Буковині
  4. розривка — -и, ж., діал. Розвага. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розривка — Розвага, гулі, гулянка, забава, танці, див. бенкет, равт Словник чужослів Павло Штепа
  6. розривка — РОЗРИ́ВКА, и, ж., діал. Розвага. В Західній Європі, а також і в Польщі драматичні вистави в школах були дуже давньою і улюбленою розривкою (І. Франко); За цими приємними, звичними розривками Раїсі непомітно збігав час (М. Словник української мови у 20 томах
  7. розривка — розри́вка забава, розвага; відпочинок (ср, ст): Коли треба було чекати з півтори години, вийти нікуди не можна, ані розмовляти нема з ким, книжка була її одинокою розривкою (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. розривка — Ро́зривка, -вки, -вці; -вки, -вок = за́бавка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розривка — Розривка, -ки ж. Развлеченіе. НВолын, у Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок. Левиц. І. 341. Словник української мови Грінченка