розстайний
Розстайни́й. Диз’юнктивний. Розстайний присуд, що складаєть ся лиш із двох членів, зветь ся альтернативою (Канюк, 1911, 27)
// порівн. пол. rozstaj -роздоріжжя, rozstajne drogi — розхідні дороги.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розстайний — Розстайна дорога — перехресна дорога [VI] Словник з творів Івана Франка