розтіч
Ро́зтіч, ро́зтич. Розбіжність, незгода у поглядах, розбрід, розходження. В жаднім стані всі обставини житя не промавляють так голосно за тим, аби залишити вже раз всяку розтіч, всякі відрубні нібито інтереси, а сполучити ся до купи, як се іменно є в стані хліборобскім (Б., 1895, 35, 3); Між нашою рускою академичною молодіжию у Львові і де-інде нема таких різких відмінних пересьвідчень, щоби то перешкоджало спільному житю. А вишукувати малі ріжниці і роздувати їх до форм страхопудів, робити з них casus belli не тілько не годить ся з огляду на терпимість, але й з огляду на нашу розтич велику в громаді, яку оминати ми повинні поставити собі за першу задачу (Б., 1896, 9, 1)
// порівн. укр. розточити — розпустити, розкотити; розточитися — розпуститися, розпоротися, втратити цілісний вигпяд; пол. roztoczyć — 1) розпустити, розгорнути, 2) поширити, 3) перен. розкрити, відкрити, roztoczyć się — 1) розкритися, відкритися, 2) розгорнутися, розпростертися, morze roztoczyło się do horyzontu — море розляглося (розкинулося) до горизонту; див. іще врозтіч.
Значення в інших словниках
- розтіч — ро́зтіч іменник жіночого роду розлад рідко Орфографічний словник української мови
- розтіч — -течі, ж., рідко. Те саме, що розбрід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтіч — РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко. Те саме, що ро́збрід 1. Я й досі пам'ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Марко Вовчок); Коли ще й Юрася Хмельниченка туди зарахувати, бо й за ним деякі голосилися... Словник української мови у 20 томах
- розтіч — Ро́зтіч, -течі, -течі, -тіччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтіч — РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко. Те саме, що ро́збрід 1. Я й досі пам’ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Вовчок, VI, 1956, 230). Словник української мови в 11 томах