1. Словник української мови в 11 томах

розтіч

РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко. Те саме, що ро́збрід 1.

Я й досі пам’ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Вовчок, VI, 1956, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтіч — ро́зтіч іменник жіночого роду розлад рідко Орфографічний словник української мови
  2. розтіч — Ро́зтіч, ро́зтич. Розбіжність, незгода у поглядах, розбрід, розходження. В жаднім стані всі обставини житя не промавляють так голосно за тим, аби залишити вже раз всяку розтіч, всякі відрубні нібито інтереси, а сполучити ся до купи... Українська літературна мова на Буковині
  3. розтіч — -течі, ж., рідко. Те саме, що розбрід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтіч — РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко. Те саме, що ро́збрід 1. Я й досі пам'ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Марко Вовчок); Коли ще й Юрася Хмельниченка туди зарахувати, бо й за ним деякі голосилися... Словник української мови у 20 томах
  5. розтіч — Ро́зтіч, -течі, -течі, -тіччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)