розтіч
РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко.
Те саме, що ро́збрід 1.
Я й досі пам'ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Марко Вовчок);
Коли ще й Юрася Хмельниченка туди зарахувати, бо й за ним деякі голосилися, щоб по батькові Україною правив, так тоді виходило би, що на Україні аж чотирьох гетьманів нараз узялося, як у Москві був тільки один цар, а в Польці один король. Начиталася й наслухалася Олеся про тую нашу розтіч чимало (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтіч — ро́зтіч іменник жіночого роду розлад рідко Орфографічний словник української мови
- розтіч — Ро́зтіч, ро́зтич. Розбіжність, незгода у поглядах, розбрід, розходження. В жаднім стані всі обставини житя не промавляють так голосно за тим, аби залишити вже раз всяку розтіч, всякі відрубні нібито інтереси, а сполучити ся до купи... Українська літературна мова на Буковині
- розтіч — -течі, ж., рідко. Те саме, що розбрід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтіч — Ро́зтіч, -течі, -течі, -тіччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розтіч — РО́ЗТІЧ, течі, ж., рідко. Те саме, що ро́збрід 1. Я й досі пам’ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Вовчок, VI, 1956, 230). Словник української мови в 11 томах