сильветка

Сильве́тка.

1. Образок, малюнок. Никлевий ланцушок до годинника з сильветкою париского систему (Б., 1900, рекл.).

2. перен. Коротка характеристика певної особи, переважно митця. [Додаток] містить закінчене літературної сильветки п[ід] заголовком] “Богдан Лепкий” з-під пера Яр[ослава] Весоловского (Б., 1903, рекл.)

// пол. sylwetka — 1) силует, обриси, 2) фігура, zgrabna sylwetka — струнка фігура, 3) образ, обличчя, sylwetka bohatera — образ героя, sylwetka duhowa — духовне обличчя; порівн. сильве́тка, фр. - коротка характеристика певної особи (СЧС, 390), сильвета, силюета, фр. - 1) малюнок, що подає профіль обличчя, змальованого в тіні від світла; 2) предмет, що здалеку видно тільки його загальний обрис (СЧС, 389).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сильветка — Сильве́тка: — портрет [54] — силует [30] — силует, подоба, образ [47] — силует, стаття-портрет [50] Словник з творів Івана Франка
  2. сильветка — -и, ж., заст. Силует (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сильветка — СИЛЬВЕ́ТКА, и, ж., заст. Силует (у 1, 2 знач.). На обрію на одну мить з'являлась в огняних рамах чорна сильветка з тополь, хат і вітряків (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. сильветка — сильве́тка 1. → сильвета (ср, ст) 2. портрет (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. сильветка — СИЛЬВЕ́ТКА, и, ж., заст. Силует (у 1, 2 знач.). На обрію на одну мить з’являлась в огняних рамах чорна сильветка з тополь, хат і вітряків (Коцюб., І, 1955, 315). Словник української мови в 11 томах