1. Українська літературна мова на Буковині

старшина

Старши́на, збірн. Керівництво, начальство, провід. Аби семинаристі вигідно могли стояти, то повигонила старшина громадска самих мужиків з церкви, лишень лишила ся сама шляхта всередині (Б., 1895, 6, 3); До шкільної старшини покликали сего або того Русина, котрий найбільше напрацював ся для руского шкільництва (Б., 1895, 13, 4); Троюдять нарід проти всякої віри, народности, законів, правительства, старшини, ладу та порядку (Б., 1895, 13, 4); Старшина громадска — се є начальник громадский (двірник), і найменьше двох присяжних; їх вибирають з-межи себе радні громадскі (См.-Стоцький, Громада, 5); На загальних зборах вибирають собі члени старшину і контролю, провірюють обрахунки, ціле діловодство старшини та радять на всіма справами товариства (Товариш, 1908, 89); В такий спосіб повстала перед сімома роками і в нашій Буковині так звана Рада культури краєвої. Уряд сей отримує ся грішми краєвими і державними і має свою окрему старшину і урядників (Товариш, 1908, 203); Старшина циганської громади має довше волосся, кучеряве, і мусить стару військову блузу мати (звичайно синю), і там де ґудзики, мусять бути попричіплювані дзвінки, які вішають в нас коням або округ шиї, або почерез хребет, круглі, діркуваті (Коб., Слова..., 291)

// порівн. пол. starszyzna — збірн. старійшини, начальство; укр. козацька старшина.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старшина — старши́на іменник жіночого роду верхівка козацтва іст. старшина́ іменник чоловічого роду, істота військова посада, військове звання; виборна особа * Але: дві, три, чотири старшини́ Орфографічний словник української мови
  2. старшина — ЗБ. (в армії) офіцерство, кн. командний склад, командування; П. верхівка, начальство, еліта; (один) командир, офіцер, зверхник. Словник синонімів Караванського
  3. старшина — [старшина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. старшина — СТАРШИ́НА, и, ж., збірн. 1. На Україні і в Росії в XVI–XVIII ст. – керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Поляки завели на Україні панщину, хапали землі вже й за Дніпром у Полтавщині та Чернігівщині, де тільки можна було захопити... Словник української мови у 20 томах
  5. старшина — I старш`ина-и, ж., збірн. 1》 В Україні та Росії в 16-18 ст. – керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Генеральна старшина. 2》 Взагалі привілейована верхівка. II старшин`а-и... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. старшина — Старшина́, -ни́, -ні́, -шино́! -ши́ни, -ши́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. старшина — СТАРШИ́НА, и, ж., збірн. 1. На Україні і в Росії в XVI-XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Поляки завели на Україні панщину, хапали землі вже й за Дніпром у Полтавщині та Чернігівщині, де тільки можна було захопити... Словник української мови в 11 томах
  8. старшина — Старшина, -ни ж. соб. 1) Начальство, начальники. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Макс. (1849), 108. Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. Стор. 2) м. Волостной старшина. ЗОЮР. I. 46. Словник української мови Грінченка