старшина

СТАРШИ́НА, и, ж., збірн.

1. На Україні і в Росії в XVI–XVIII ст. – керівна заможна привілейована верхівка козацтва.

Поляки завели на Україні панщину, хапали землі вже й за Дніпром у Полтавщині та Чернігівщині, де тільки можна було захопити, загарбували навіть землі вольних козаків і козацької старшини (І. Нечуй-Левицький);

Два дужих козаки підхопили попід руки Перехрестика й вивели з човна на моріжок острівця, де вже стояла вся старшина на чолі з Головатим (С. Добровольський);

Вершники зупинялись біля Каленикового обійстя. Старшина, потоптавшись на снігу, простувала до хати, а козаки грілися на дворі, хто як умів (П. Панч);

В архирейських [архієрейських] покоях, на тій раді, перебувала не тільки старши́на, тобто значніші козацькі отамани, а й господарі міста (О. Ільченко).

2. Взагалі привілейована верхівка.

Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там робиться. – Прихо́джу: Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері Косо поглядало (Т. Шевченко);

Сів він на батьківськім місці, старшина ж уся розступилась (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

(1) Генера́льна старши́на, іст.:

а) керівний орган державного управління при гетьмані, а також вища адміністрація в Україні в XVІІ–XVІІІ ст. (до скасування автономії Гетьманщини).

На хрестини Кочубеї запрохали усю генеральну старшину (Д. Мордовець);

б) у добу гетьмана П. Скоропадського – вищий старшинський командний склад Збройних сил Української Держави (генеральний хорунжий, генеральний бунчужний і генеральний осавул);

(2) Коза́цька старши́на, іст. – керівна привілейована верхівка українського козацтва, яку обирали на козацькій раді.

По один бік яру стояли потомки старшини козацької (Панас Мирний);

(3) Полкова́ старши́на, іст. – орган управління полком в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років, що поряд з полковником і під його керівництвом здійснював адміністративну військову та судову владу на території полку.

До складу полкової старшини входили: полковий обозний, писар, осавул, суддя, хорунжий (з навч. літ.);

Ра́да генера́льної старши́ни див. ра́да;

Ра́да січово́ї старши́ни див. ра́да;

Ра́да старши́ни див. ра́да.

СТАРШИНА́, и́, ч.

1. заст. Старше військове звання сержантського складу, а також особа, що має це звання.

Старшина мінометної роти Вася Багіров був з тих людей, що для них війна давно вже стала звичною справою (О. Гончар);

Старшина Чигирин з групою бійців поїхав по дерево для бомбосховищ (Д. Ткач);

// Старше сержантське звання в міліції.

Старшина міліції.

2. Звання молодшого командного складу військово-морського флоту, відповідне сержантові.

Трюмний старшина; Палубний старшина.

3. Виборна особа, що керувала, відала справами якого-небудь колективу.

Волость уся в зборі: старшина, писар, староста, судді, соцькі (Панас Мирний);

Колись писарем волосним був [Копаниця], а тепер старшиною (Б. Грінченко);

Семен повітав війта так ласково, що трохи по руках не цілував. Усе, міркував собі, старшина, знається з панами (Л. Мартович);

Висока комісія: волосний старшина, волосний урядник і отець Іоанн, вздрівши на столі покірливу покуту [горілку], без усякого чванства приступили до християнських обов'язків (О. Ковінька);

// розм. Особа, що займала яку-небудь керівну посаду взагалі; начальник.

[Відьма:] Ти не знаєш, Чи є в Туреччині война [війна]? [Циган:] Була колись, тепер нема. Умер найстарший старшина (Т. Шевченко).

4. Офіцерський чин у козацьких військах, що відповідав чинові підполковника, а також особа, що мала цей чин.

5. Старший командир – у козацьких військах у XVII–XVIII ст.

Старий батько іде рядом, Научає сина: Як у війську пробувати, Старшин шанувати, Товариство поважати, В табор не ховатись (Т. Шевченко);

Попереду всього війська Три старшини виступали (Леся Українка);

Другого дня, уже з самого ранку, на Маслів Став почала прибувати козацька старшина .. До хати, низько пригнувшись, увійшов .. старшина в чорній киреї, а коли випростався, мало не дістав головою стелі (П. Панч).

(1) Волосни́й старшина́, іст. – виборна посадова особа сільського правління другої половини XIX – початку XX ст. ст.

На весіллі був сам волосний старшина, багатир на всю губу (І. Нечуй-Левицький).