1. Українська літературна мова на Буковині

стреміти

Стремі́ти. Прагнути, мати мету. Ну, мої панове, до сеї шляхотної ціли стремить тов[ариство] “Народний Дім” (Б., 1895, 1, 2) Щоби вони уміли здати собі справу з того, куда має стреміти нарід сам про себе і які відносини мають бути межи ним а державою (Б., 1895, 11, 1) Буде тому найвідповіднійше стреміти до побільшеня числа міских ветеринарів, котрих діланє мав би наглядати приналежний до того краєвий ветеринар (Б., 1899, 35, 2) Як давнійше, так і тепер яко довголітний управитель висше згаданої фірми буду стреміти до того, аби під кождим взглядом Вп. П. Т. Публику вдоволити і прошу о ласкаве довір’є (Б., 19.., рекл.) Буде україньский клюб стреміти до здійсненя слідуючих постулятів: збереженя і розширеня конституцийних прав і свобід і знесеня постанов, які стоять в суперечности до основ конституції' (Б., 19, , 1)

// порівн. рос. стремиться — прагнути (до чогось)

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стреміти — стремі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стреміти — 1. прагнути, запрагнути, попрагнути, спрагнути, намагатися .намогтися, понамагатися, змагатися, змогтися, позмагатися, умагатися, умогтися, повмагатися, див. ринутися, мчати 2. це стирчати Словник чужослів Павло Штепа
  3. стреміти — СТРЕМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стремля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Стояти сторчма. На круглій голові стреміли копицею чорні кучері, подекуди присипані ніби срібними нитками (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стреміти — стреміти прагнути, хотіти, бажати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. стреміти — -млю, -миш; мн. стремлять; недок. 1》 тільки 3 ос. Стояти сторчма. || Виглядати звідки-небудь (про предмет, засунутий, закладений за що-небудь чи під щось). 2》 розм. Перебувати де-небудь (про чиюсь небажану, надокучливу, недоречну, постійну і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стреміти — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О. Словник синонімів української мови
  7. стреміти — СТРЕМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стремля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Стояти сторчма. На круглій голові стреміли копицею чорні кучері, подекуди присипані ніби срібними нитками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. стреміти — Стреміти, -млю, -миш гл. Торчать. Була на йому біла свита, набакір шапочка стреміла. Котл. Словник української мови Грінченка