1. Українська літературна мова на Буковині

терен

Те́ре́н. Місце, територія, місцевість. Славнозвістні росийскі аґенти, як Погодін, Раєвский і другі приготовляли і тут терен для забірчої росийскої політики (Б., 1895, 31, 1); На страйковім терені був посол Ілля Семака, до якого відніс ся нарід з повним довір’єм. Він успокоював людий та інтервеніював у старостві (Б., 1907, 93, 1)

// пол. teren — місцевість, територія, район.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терен — Пише Еміл Локотош (вул. Маяковського, 8, кв. 4): “Оце почув по радіо фразу “На теренах Київщини”. Думаю, що теренів в області багато, адже ця рослина росте повсюди. А тут малося на увазі: “На землях Київщини”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Терен — Те́рен іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. терен — ТЕРЕН – ТЕРЕН Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М. Літературне слововживання
  4. терен — Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір. Словник синонімів Караванського
  5. терен — ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (І. Словник української мови у 20 томах
  6. терен — тере́н територія, місцевість (м, ср, ст): Справа порядків у нашім домі – це щось найгірше, це буря на терені наших кімнат (Нова хата 1939) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. терен — I т`ерен-рну, ч., бот. 1》 Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. 2》 збірн. Плоди цієї рослини. 3》 Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. II тер`ен-у, ч. 1》 Місцевість, територія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. терен — Колючий кущ родини розових; квітки білі; плід — дрібна, темно-синя з сизим нальотом, терпка кістянка; росте на межах, узліссях; існують декоративні види. Універсальний словник-енциклопедія
  9. терен — доро́га, вкри́та (усте́лена) те́рнами чия і без додатка. Великі труднощі, злигодні, страждання в чиємусь житті. Перед ним лежить дорога. Вкрита тернами, убога, Повна крем’яка, курна, І далека, і страшна (Я. Щоголів). шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар. Фразеологічний словник української мови
  10. терен — ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Словник синонімів української мови
  11. терен — Те́рен, -ре́ну, на -ре́ні (територія) те́рен, те́рну; терни́, -ні́в (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. терен — ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах