терен
ТЕ́РЕН, рну, ч.
1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком.
На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (І. Нечуй-Левицький);
Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю (П. Панч);
Шипшина й терен при дорозі, а в далині – полки дубів (М. Драй-Хмара).
2. збірн. Плоди цієї рослини.
Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок);
– Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду (М. Стельмах);
* У порівн. Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом (Панас Мирний);
Усіма грудьми п'є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (А. Головко).
3. Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини.
Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має (І. Франко);
З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло (Ю. Смолич).
ТЕРЕ́Н, у, ч.
1. Місцевість, територія.
Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно (І. Франко);
Карпати – одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук (з наук. літ.).
2. перен., заст. Ґрунт, простір, основа розвитку чого-небудь.
Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? (І. Франко).
Значення в інших словниках
- терен — Пише Еміл Локотош (вул. Маяковського, 8, кв. 4): “Оце почув по радіо фразу “На теренах Київщини”. Думаю, що теренів в області багато, адже ця рослина росте повсюди. А тут малося на увазі: “На землях Київщини”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- Терен — Те́рен іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- терен — ТЕРЕН – ТЕРЕН Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М. Літературне слововживання
- терен — Те́ре́н. Місце, територія, місцевість. Славнозвістні росийскі аґенти, як Погодін, Раєвский і другі приготовляли і тут терен для забірчої росийскої політики (Б. Українська літературна мова на Буковині
- терен — Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір. Словник синонімів Караванського
- терен — тере́н територія, місцевість (м, ср, ст): Справа порядків у нашім домі – це щось найгірше, це буря на терені наших кімнат (Нова хата 1939) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- терен — I т`ерен-рну, ч., бот. 1》 Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. 2》 збірн. Плоди цієї рослини. 3》 Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. II тер`ен-у, ч. 1》 Місцевість, територія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- терен — Колючий кущ родини розових; квітки білі; плід — дрібна, темно-синя з сизим нальотом, терпка кістянка; росте на межах, узліссях; існують декоративні види. Універсальний словник-енциклопедія
- терен — доро́га, вкри́та (усте́лена) те́рнами чия і без додатка. Великі труднощі, злигодні, страждання в чиємусь житті. Перед ним лежить дорога. Вкрита тернами, убога, Повна крем’яка, курна, І далека, і страшна (Я. Щоголів). шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар. Фразеологічний словник української мови
- терен — ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Словник синонімів української мови
- терен — Те́рен, -ре́ну, на -ре́ні (територія) те́рен, те́рну; терни́, -ні́в (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- терен — ТЕ́РЕН, рну, ч. 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах