1. Українська літературна мова на Буковині

уложити

Уложи́ти, уклада́ти.

1. Укласти, упорядкувати. Нариси уложіть за порядком, як хочете, лише, щоб нариси “Смутно колишуться сосни“ і “Там звізди пробивалися“ не були поруч (Коб., Листи, 163, 576).

2. Спланувати, повести. Ох! То житє! То житє! Як єго уложити, як повести, щоби марно не прогайнувати єго (О. Маковей, “Мій прадід”, Б., 1896, 165-166, 2);

● Уложити собі — вирішити для себе, скласти порядок (подальших дій, вчинків тощо). На всякий раз я хочу якнайскорше бути в Вас. І не знаю, чи Ви будете задоволені, алея так собі уложив, що їду відси все таки в суботу 15. IX і приїду, як все піде гладко о 9. 5 евентуально о 10. 25 вечером до Львова (Арт., 2. IX. 1934)

// пол. ułożyć — 1) укласти, покласти в певному порядку, стані, 2) скласти (плани тощо, 3) написати, створити (про літературний твір); ułożyć sobie coś w głowie — обміркувати щось, скласти план чогось; див. іще укладати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уложити — уложи́ти 1 дієслово доконаного виду укласти уложи́ти 2 дієслово доконаного виду зробити внесок Орфографічний словник української мови
  2. уложити — УЛОЖИ́ТИ¹ (ВЛОЖИ́ТИ), ожу́, о́жиш, док., кого, що. 1. розм., рідко. Те саме, що укла́сти¹ 1–3. Витягнув Георгій з-під постелі скриньку, а в ній чорний, старий кружок, витер його рукавом і вложив на грамофон (Мирослав Ірчан)... Словник української мови у 20 томах
  3. уложити — уложи́ти покласти, викласти, розкласти (ст): Згодом поділити індика, уложити на полумиску і полити маслом (Ліщинська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. уложити — I (вложити), -ожу, -ожиш, док., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що укласти I 1-3). 2》 діал., заст. Скласти, укласти. || Вирішити. II див. вложити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уложити — уложи́ти у зе́млю кого. Позбавити життя кого-небудь; убити. — Коли б їхня (ворогів) сила — не одного б уложили за землю у землю (М. Стельмах). уложи́ти у ко́пи кого. Позбавити життя кого-небудь; убити. Фразеологічний словник української мови
  6. уложити — ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ) (класти всередину чого-небудь, у що-небудь), ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ), ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ), ЗАСО́ВУВАТИ (ЗАСУВА́ТИ) (сунучи); ВПИХА́ТИ (УПИХА́ТИ), ЗАПИХА́ТИ, ВТИСКА́ТИ (УТИСКА́ТИ), ВТИ́СКУВАТИ (УТИ́СКУВАТИ), БГА́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. уложити — УЛОЖИ́ТИ¹ (ВЛОЖИ́ТИ), ожу́, о́жиш, док., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що укла́сти¹ 1-3. Витягнув Георгій з-під постелі скриньку, а в ній чорний, старий кружок, витер його рукавом і вложив на грамофон (Ірчан, II, 1958, 131)... Словник української мови в 11 томах
  8. уложити — Уложи́ти, -жу, -жиш гл. 1) Вложить. Вложив Бог душу, як в грушу. Ном. № 2912. Тільки нашого, що в душу вложено. Ном. № 12122. см. укласти. 2) Надѣть. І жупана на тебе як слід не вложили. О. 1861. III. 17. Словник української мови Грінченка