упімнути

Упімну́ти, упомина́ти.

1. Нагадувати (кому?), спонукати (кого?). На жаль, дідо Яків Кобилянський і батько його, греко- католицький пароху Микитинцях у Галичині, не подбав про те за життя, щоб диплом шляхетства заховався для одинака сина, а коли його (як не раз оповідав нам батько) упоминали й звертали увагу його на доцільність такого диплому навіть вище поставлені поляки, ба між тим і одна знана дідичка, він махав байдуже рукою, промовляючи: "Виживе й без того, в нього добра голова” (Коб., Про себе саму, 42).

2. Закликати. Громадяни можуть лише прислухувати ся раді, а не сьміють мішати ся до ради, говорити або грозити, бо тоді двірник має право упімнути до спокою, а навіть приказати вийти (і треба тоді без опору послухати двірника!) (См.-Стоцький, Громада, 30); Проте треба довжникам завсіди пригадати речинець, а як довжник залягає із сплатою рати довше як тиждень, то треба єго упімнути, аби заплатив до 8 днів рату (См.-Стоцький, Порадник, 41); Товариство має тоді дуже енерґічного голову, Ст. Стоцького, якого вибирає чотири раз по раз головою товариства, а який цілу свою душу вкладає в нього. Він раз у раз упоминає “чтобы члени старались по колько кождому возможно о спѣвѣ о отчеты” (відчити, не рахунки) і о “уплаченіи членскихъ вносовь ” (1. Х. 1879) (Сімович, 1908, 506)

// пол. upomnieć, upominać — 1) робити зауваження, звертати увагу (на щось), 2) закликати.