успособленє

Успосо́бленє, успосібле́нє. Характер, настрій. З причини, що Наталка “думає“, не є пересічною лялькою, що є тонкого успособленя і не іде на кулаки зі своїм окруженням, як би се була повинна зробити на думку Груш[евського], повстає прецінь повість (Коб., Листи, 45, 330); Можна припускати, що і в иньших продукцийних спілках є до тої справи прихильне успосібленє, а бодай дискутовано над питанєм (Товариш, 1908, 186); В товаристві добре з'організованім найдуть товариші защит і оборону від кривд зі сторони зі всяких властий. Теперішна невідрадна народна політика поділала некористно і на успособленє нашого сьвященства (Звідомл., 1914, 38)

// пол. usposobienie — 1) характер, 2) настрій; див. іще успособлений.