1. Українська літературна мова на Буковині

успособлений

Успосо́блений. Налаштований, схильний до певного настрою. Сему знов зааплявдував єще з початку стихійно успособлений люд одночасним, як з одної губи, кличем “Сумно!” (Б., 1907, 40, 2)

// пол. usposobić — налаштувати, прихилити, привернути до себе; див. іще успособленє.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. успособлений — Успосо́блений: — (до чогось) — має до чогось нахил, охоту [1] — (до чогось) що має до чогось нахил, охоту [X] Словник з творів Івана Франка
  2. успособлений — успосо́блений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. успособлений — УСПОСО́БЛЕНИЙ, а, е, діал. Настроєний. – Давніше не був ти ніколи проти мене так критично й різко успособлений (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. успособлений — -а, -е, діал. Настроєний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. успособлений — УСПОСО́БЛЕНИЙ, а, е, діал. Настроєний. — Давніше не був ти ніколи проти мене так критично й різко успособлений (Коб., II, 1956, 348). Словник української мови в 11 томах