устоятися
Усто́ятися. Дотриматися.
● Устоятися (встоятися) в слові — дотримати слова, виконати обіцянку. Дуже перепрошую, що так пізно обзиваюсь, ждала-м, щоби щось певного написати. Буду старатись устоятись в слові, але наколи б вийшло, що не устоюсь, то знайте, високоповажаний добродію, що тоді з Кобилянською зле стоять справи (Коб., Листи, 141, 546); Дорогий Василю! [...] Критичним виданєм Федьковича та ще доброю біографією Ти поставив би собі monumentum а ere perennius. [...] Зробиш тим ще й мені вигоду — бо встоюся в слові супроти передплатників, а й Ти позбудешся невеликим коштом сотки довгу (Маковей, Листи, 555)
// порівн. пол. stawić się na słowie, заст. — дотримати слова; нім. das Wort halten — дотримати слова, zu seinem Wort stehen — тримати слово (букв. стояти в слові); порівн. вставитися в слові — дотримати слова (ІФ, 1, 490).
Значення в інших словниках
- устоятися — усто́ятися 1 дієслово доконаного виду ставати спокійним усто́ятися 2 дієслово доконаного виду витримати натиск, напад; виявити витримку діал. Орфографічний словник української мови
- устоятися — УСТО́ЯТИСЯ¹ див. усто́юватися. УСТО́ЯТИСЯ² (ВСТО́ЯТИСЯ), о́юся, о́їшся, док., діал. Устояти (у 3, 4 знач.). Я вже тоді почула, що не устоюся против сеї першої в моїм життю [житті] покуси (І. Словник української мови у 20 томах
- устоятися — I див. устоюватися. II (встоятися), -оюся, -оїшся, док., діал. Устояти (у 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- устоятися — УСТО́ЯТИСЯ¹ див. усто́юватися. УСТО́ЯТИСЯ² (ВСТО́ЯТИСЯ), о́юся, о́їшся, док., діал. Устояти (у 3, 4 знач.). Я вже тоді почула, що не устоюся против сеї першої в моїм життю [житті] покуси (Фр. Словник української мови в 11 томах
- устоятися — Устоятися, -то́юся, -їшся гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода. Грин. III. 357. Словник української мови Грінченка